Етнографія самоплинно влилася у нашу культуру. Коли московська імперія намагалася заперечувати не лише нашу мову і культуру, а й саме існування нації як окремого народу, кращі представники цього народу ( Д. Яворницький,  П. Чубинський, Ф. Вовк, В. Антонович, М. Максимович, Б. Грінченко, Олена  Пчілка та багато інших) всіма силами намагалися збирати і зберігати те, що беззаперечно доводить самобутність, талановитість, глибину і духовність української нації. Це зразки її матеріальної (побут, одяг, архітектура, образотворче мистецтво і т.д.) і нематеріальної (фольклор, музика, філософія і т.п.) культури. Багато діячів нашої культури, як минулого так і більш ближчих до нас за часом (Сковорода, Огієнко, Рильський і інші ) підкреслюють важливість і необхідність знати своє минуле, щоб розумітися в теперішньому, щоб бути гідним майбутнього. І кожен свідомий українець, особливо на освітянській ниві, зобов’язаний вносити свою помірну частку в збереження нашої культури, в пропаганду народознавства, краєзнавства, в розвиток етнографії.

   В бібліотеці коледжу створена і постійно поповнюється експозиція старожитностей і етнографії «Українська світлиця». Її експонати -це ,здебільшого, предмети побуту українського селянина минулих століть:

• посуд: макітри, глечики, горщики;

• одяг: полотняні і вишиті сорочки, блузи, фартухи, хустки;

• меблі оселі: ліжник, дитяча колиска(люлька), лозоплетенний стілець;

• хатні знаряддя праці: рогачі, кочерга, товкач, хлібна лопата, рублі, ночви для вимішування хліба, чугунні праски і т.п. ;

• знаряддя для ткацтва та плетіння коловороток, битниця, мотовило, гребні для чесання пряжі і сама конопляна пряжа, веретена ;

• рядна, домоткані доріжки,патифони і самвар (це вже 19-поч. 20ст.) та ще чимало інших старожитностей.

   Доповненням до світлиці є виставка-інстоляція « У хвилинку відпочинку», яка знайомить відвідувачів як з традиційними народними ремеслами (лозоплетіння, гончарство, різьба по дереву, плетіння гачком, вишивка бісером) так і з сучасними видами рукоділля   (квілінг, орігамі).

   Окрема виставка «Вишивка – як символ української душі»присвячена національному мистецтву України –  вишивці.

  І музей, і названі виставки використовуються при різноманітних народознавчих заходах та служать прекрасними фотозонами